Пам'ятка для учнів на час весняних канікул

                                                         До уваги учнів!
З метою попередження нещасних випадків, травматизму та недопущення створення кримінальних ситуацій пропонуємо вам ознайомитись із правилами техніки безпеки під час весняних канікул, з обов'язковим їх дотриманням:
1. Пам’ятайте і виконуйте правила переходу вулиць і доріг.
2. Не грайтесь на тротуарі, біля доріг.
3. Дотримуйтесь правил посадки в автобус та громадський транспорт.
4. На зупинці не стійте близько біля дороги.
5. Не беріть в руки вибухонебезпечні предмети, а у випадку їх виявлення, необхідно повідомити дорослих.
6. Не можна розпалювати вогнища і кидати в вогонь карбід, солярку, бензин тощо.
7. Не підходьте до ліній електромереж, якщо провід обірваний, повідомте дорослих.
8. Не грайтесь біля залізничного полотна, не кладіть на рейки предмети, не кидайте нічого у вікна потягу.
9. Не лазьте по ярках і на будівельних майданчиках.
10. Обережно користуйтесь побутовими електричними приладами: телевізором, праскою, холодильником.
11. Не відходьте далеко від будинку і не впускайте в квартиру незнайомих людей у відсутності дорослих.
12. Не грайтеся з бродячими собаками і кішками. Мийте руки після ігор перед обідом.
13. У вільний час грайтесь у дворі на дитячому майданчику.
14. Дотримуйтесь відповідних правил поведінки в громадських місцях.
15. Не використовуй піротехнічні засоби - це небезпечно!
16. Для прогулянки вдягайся зручно і тепло, щоб не застудитися.
17. Дотримуйтеся правил поведінки щоб уберегти себе від Covid.

Увага! Під час канікул відповідальність за життя та здоров’я дітей несуть батьки!
Термін канікул: 22 березня – 28 березня.
Форма навчання після канікул  у режимі онлайн.

День народження Тараса Шевченка

 

Поезію Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. Один із 300 кратерів Меркурія отримав ім’я Тараса Григоровича. Діаметр кратера Т. Г. Шевченко – 137 кілометрів. 1384 пам’ятники Кобзареві встановлено на території від Бразилії до Китаю. Більшість — 1256, розташовані на території України, майже півтори сотні розмістились у 35 країнах. Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь Тараса Шевченка.

Український майстер Микола Сядристий створив найменшу у світі книжку "Кобзар", розміром трохи більше половини квадратного міліметра. Це майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Зшито книгу павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.

Надзвичайно талановитий український поет і художник, прозаїк і етнограф, вільно працювавший як українською, так і російською мовами, Тарас Григорович Шевченко, народився 9-го березня (за старим стилем 25-го лютого) 1814-го року в сім’ї кріпосного селянина, який мешкав у селі Моринці, Київської губернії, що нині є Черкаською областю. Не важко здогадатися, що за народженням він був таким же рабом, як і його батьки, які незабаром покинули його, залишивши цей світ на суд Божий.

Чи міг тоді хто передбачити, що ім’ям цього хлопчиська колись стануть називати деякі кораблі, друкувати його зображення на державних грошових купюрах, поштових марках, ставити йому розкішні пам’ятники і численні меморіальні таблички, випускати на його честь ювілейні монети і засновувати всілякі премії? 

Про його біографію написано немало і ми не будемо повторюватися про це. Зауважимо лише, що за своє коротке життя, а прожив він чимало, 47 років і один день, Шевченко сповна наситився стражданнями, серед яких були і результати власних помилок, але він не міг не жадати того, до чого всі ми - життя і свобода, самореалізація і благополуччя, мир і повага, прості людські цінності. Його творчість це його душа, в ньому він був чесний і добрий, ярий і нескінченно багатий. 

Перший офіційний Державний герб України

 

З історії відомо, що з найдавніших часів символ тризуба шанувався як своєрідний магічний знак, оберіг. Це зображення археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих першими століттями нашої ери. Відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, на українських землях з II ст. Існує до 30 теорій походження і значення тризуба, на приклад: сокіл, якір, символ триєдинства світу тощо.

За часів Київської Русі тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.

25 лютого 1918 року в Коростені Українська Центральна Рада прийняла Тризуб за офіційний герб УНР.

З 22 січня 1919 року згідно з законом про Злуку Тризуб став використовуватися і як герб Західної області УНР. Залишався він гербом гетьманської держави П. Скоропадського, а також Директорії.

Уперше спроба конституційно оформити Тризуб як державний герб була зроблена у травні 1920 у проекті Конституції, розробленому Всеукраїнською Національною Радою, а вдруге — спеціальною «Урядовою Комісією по виготовленню Конституції Української Держави» 1 жовтня того ж року.

Сучасний герб держави Україна, один із чотирьох її офіційних символів поряд з прапором, гімном і Конституцією, було затверджено 19 лютого 1992 року.

Початок війни Росії проти України

24 лютого 2022 року о 5:00, за Києвом, міжнародний військовий злочинець на прізвисько Х*йло, намагаючись «остаточно вирішити українське питання», розпочав масовану атаку із застосуванням усіх видів озброєння на всі великі міста вільної України. Наслідуючи Гітлера, який теж хотів «остаточно вирішити єврейське питання», він наказав своїм військам перейти державний кордон України та атакувати його столицю та міста, об’єкти критичної інфраструктури, аеродроми, Збройні Сили України, вбиваючи на своєму шляху мирних громадян, руйнуючи їхні будинки, школи та дитячі садки. Білорусь приєдналася до атаки на боці Росії. Але щось пішло не так і ця атака захлинулась. Народ України завадив його планам. Його армія була зупинена і почала швидко утилізуватися, втрачаючи за перші кілька днів більше живої сили та техніки, ніж за багато років двох чеченських воєн та сирійську авантюру, разом узяті. Демократичний світ не здригнувся і об’єднався довкола України. Війна Росії проти України - злочин проти людяності та Росія має відповісти за це!

До 24 лютого 2022 року. Наша глибока суб’єктивна думка: ми не називали це війною і відразу просимо вибачення у тих, хто може порахувати себе скривдженим прочитавши цю статтю. Це не зовсім звичайна «антитерористична операція», - так називали цю подію офіційні особи, які перебувають при владі в Україні. «Війна», - так називали це ті, над головами яких це відбувалося і яким довелося вижити при всьому цьому. Ті, хто співчуває постраждалим в цьому конфлікті.

Як і водиться, - ця війна прийшла в кожен дім ... здебільшого в кожен український дім, заглядаючи при цьому і в деякі будинки сусідньої держави. У кого-то загинув брат або син, батько чи мати, знайомі, діти, хтось залишився без даху над головою, хтось без засобів до існування або роботи. Війна не щадить нікого, вона безжальна. Не дивиться ні на регалії, ні на положення або вік - це стихія, стихійне лихо. Війна нелюдська по суті і немає їй жодного виправдання, нам лише залишається засвоїти цей урок і постаратися, по можливості, не допустити подібне в своїх майбутніх поколіннях, коли все це прийде до якого-небудь «логічного» завершення.

На нав’язливе питання: «чому це сталося?», - є маса відповідей. На будь-який смак. І на цей рахунок ми застерегли б насамперед самі себе, адже вся правда відома тільки Богу. Нам лише доступна вузька смуга суб’єктивних, в тій чи іншій мірі думок, які інколи мають масу спотворень, та доступна інформація і деякі факти.

Намагаючись відтворити події, які передували цій війні і бажаючи якось узагальнити це явище в якусь ідеологему наші редактори прийшли до такої думки: «це війна з народом України, який відстоює свої елементарні права людини». Державний і офіційний курс українського уряду, підтриманого більшістю народу, до і після початку цієї війни - європейські цінності і євроінтеграція, де на чолі повага до прав особистості і суспільства, прагнення до широкого благополуччя і рівноправності. Курс протилежного боку приблизно схожий, але з корективами на пріоритет прав лише окремого можновладського клану перед усім іншим суспільством, де лояльність до думки сильних є майже єдина запорука успіху і благополуччя, а критика вкрай неприйнятна і переслідувана, і всі, хто не згоден є хунта, фашисти, недолюди, карателі, НАТО, ЦРУ, страшні змовники і вони їх природно починають боятися, ховатися з автоматами за спини мирних громадян, розташовувати «гради» і «гармати» в дитячих садах, лікарнях, школах і церквах, навіть погрожують жахнути ядерною бомбою і усецілим терором, руйнуючи українські будинки і цілі населені пункти.

На рахунок дати початку цієї війни також існує не єдина думка. Хтось вважає цієї датою 9-е листопада 2013-го, коли «на одному з секретних засідань РНБО Янукович повідомив вузькому колу про шантаж Путіна відібрати Севастополь і Крим з Донецьком, Луганськом, Одесою, Харковом, Запоріжжям та Херсоном за підписання договору про євроінтеграцію з ЄС». Хтось вважає цією датою день спроби розгону протестуючих, які зібралися коли Янукович погодився з шантажем Путіна і відмовився, на здивування всіх, підписувати обіцяний народу України на виборах договір з ЄС. Є думка, що цією датою можна вважати день, коли 8 російських військових вертольотів з Анапи з загарбниками, незаконно перетнули повітряний простір України і приземлилися в Севастополі 28-го лютого 2014-го року. Розпочався «запланований кремлівський експромт» - захоплення й наступна окупація Кримського півострова в повний розріз Будапештським гарантіям Росії щодо цілісність і суверенності України, а 27-го березня 2014-го року Генасамблея ООН прийняла резолюцію на підтримку територіальної цілісності України. За ухвалення документа проголосували 100 держав, проти - 11, утрималися - 58. Анексію Росією Криму підтримали Зімбабве, Венесуела, Сирія, Куба, Нікарагуа, Судан, Білорусь, Вірменія, Північна Корея і Болівія.

Хтось вважає цією датою день прямого вторгнення регулярних російських військ в Донецьку та Луганську область 24-го серпня 2014-го року (а до цього російських спецназівців, найманців, бойовиків і озброєння знаходили тільки «в капусті») або дата початку легенди про сепаратизм на Донбасі в кінці квітня-початку травня 2014 року. Або ж дня 22-го лютого 2014-го року, коли Верховною Радою був фактично відсторонений від влади внаслідок «самоусунення» і втікший з країни Віктор Янукович. З часом ця дата буде безсумнівно позначена. На це є ціла наука - історія. У цій справі ще багато плутанини, а факт війни, тисячі вбитих і поранених українців і росіян з обох сторін, важкі жертви серед мирного населення України і гуманітарна катастрофа, біженці - вже дійсна реальність. Пробачте нас! Ми внесли цю сумну дату в наш скромний календар. Можливо, коли стане відома офіційна думка ми поправимо цю дату, але факт - є факт і емоції будуть зашкалювати ще дуже довго. На сьогодні ця дата є офіційною - День кримськотатарського супротиву російській окупації - Постанова Верховної Ради України "Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2016 році" № 3807 від 2 лютого 2016 р.

Деякі вважають, що цю війну вже програла, навіть ще не почавши, зовсім звичайна амбіційна корупційна машина, що дісталася нам у спадщину від совка. Україна - розтоптана і майже знищена цим зловісним монстром, по милості Божій, знайшла в собі сили і струсила з себе цю смертельну імлу. Було не просто. Дуже не просто. Кров. Сльози. Жорстокі, але зовсім не марні втрати. І ніхто не забутий, і ні що не забуте, життя триває, по милості Божій ми ще не зникли. Урок історії засвоєний. Як правда - це з’явилося такою собі спокутою за власну недбалість і наївну добродушність по відношенню до лютого і підступного молодшоого недбалого брата, носія цієї згубної виразки. Гнів Божий. Кара Господня, але Бог кого любить, того й карає. І нас, українців любить Бог!

Що людина посіє, те й пожне - говоритися в Святому Письмі і немає влади не від Бога. І якщо народу була дана влада скинути зрадника, то він утік, захопивши свої 30 срібняків. Той хто покладає надії на Бога не осоромиться. Дім пишних руйнує Господь, а принижений піднесеться. Все над усім Господь, Їм ми Його і Їм існуємо. Україна - єдина соборна держава, що постала перед Богом більше тисячі років тому.

А Росія зараз - це Іван, котрий не пам’ятає своєї спорідненості. Спочатку, перед Богом був Київ, і Москви тоді ще в проекті не було, почитайте нарешті історію. Стільки міфів, скільки народив цей Іван, напевно важко і порахувати, все результат власних злочинних амбіцій. Брат, з майже вічним комплексом самоствердження, постійно намагається викручуватися і доводити собі, а також усім оточуючим власну значущість. На перевірку виявляється егоїстичним, кровожерливим і цинічним ізгоєм. А замість покаяння з його уст виходять всілякі богохульства. Бог осміяний бути не може - це знають в Україні, але напевно на Росії це призабули.

Кара Божа осягає кожного, хто відвертається від Заповіді Його і не шукає Його. В проклятті перебуває вбивця і злодій. Але вихід ще залишається - покаяння і звернення від злих справ. Від слів людина засуджується, від слів і виправдовується. Іншого шляху не буде!

Свобода - це рабська відповідальність. І відповідальність насамперед перед Богом, бо Він Головний, від Нього ніде не сховаєшся і Він спитає за все. Це величезна відповідальність. А мирське рабство .... За раба думає його Князь, ящик з картинками і двічі два для раба завжди буде, як хочеться його господареві, він не має формального права бути розумним, а якщо йому це і дозволяється, то тільки в міру, певну його справжнім власником. Для нього і чорне цілком може бути білим. Це постійні крики і пошук зовнішнього ворога, коли перший ворог людині це він сам. Це знає людина, яка боїться Бога, а страх Господній - це початок мудрості. Розум нам дан, щоб віддалятися від зла! І слава Богу за Його гнів, за Його милосердя, за всяку правду Його, яка інколи не подобається навіть нам самим, слава Богу за Україну!

Міжнародний день рідної мови

 

Наше спілкування між собою зрозумілою нам мовою в переважній більшості випадків має для нас величезне значення. Мова та її нарічча стають не просто засобом комунікації, але й відкривають для нас дуже широкі можливості. Людина так звикає до рідної мови, що вона стає невід’ємною частиною її власної особистості. Так створена людина, що рідною зазвичай стає найбільш близька до неї та її душі мова.

Колись ми всі говорили однією мовою. Розуміли один одного і нам не був потрібен хороший фахівець - перекладач. Згідно з Біблійними текстами (Буття, глава 11) поділ мов відбувся в регіоні, який був названий Вавилон. Не заглиблюючись у причини цього явища скажемо, що зараз на нашій планеті за оцінками фахівців всесвітньої організації ЮНЕСКО налічується близько 6-ти тисяч мов, причому половина з них перебуває під прямою загрозою зникнення. Добре це чи погано - не можна сказати напевно, проте абсолютно точно можна стверджувати, що окрема, самостійна мова - це своєрідний носій цілком певних традицій та культурної спадщини, що в свою чергу вказує на конкретну цінність, яку вона може представляти хоча б з точки зору історичної аналітики.

У 1999-му році, за даними проекту DilovaMova.com, на 30-й сесії Генеральної конференції Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, було прийнято рішення заснувати Міжнародний день рідної мови. Датою щорічного свята вибрано 21-е лютого. Це всесвітне свято було засноване з метою сприяння багатому культурному та мовному різноманіттю. Збереження багатомовності дає можливість зберегти не тільки унікальний погляд на нашу тисячолітню історію і культуру, але й виробити найбільш широкі підходи у сфері взаєморозуміння і людяності, які все ще продовжують зберігати в собі ряд проблем, вирішення яких видається складним завданням.

Зроблені кроки по збереженню і поширенню рідних мов на практиці показали, що це активно служить зміцненню солідарності і терпимості, розширенню взаєморозуміння і діалогу, що особливо цінно для нас і нашої власної, сучасної культури і традицій.

День Героїв Небесної Сотні

 

Людина, розумна людина, завжди сподівається на краще. Це природно, адже ми не станемо заперечувати, що найчастіше обставини, що нас оточують, просто змушують нас це робити. Надія супроводжує нас, напевно всюди, але що ми готові зробити для того, щоб вона не залишилася марною. Далеко не кожній людині випадає така честь, щоб сприяти втіленню кращих сподівань. А сприяння, активне сприяння в цьому - є єдина причина, по якій здійснюється це велике таїнство, дане нам Богом. Адже погодьтеся: не важливо, пливемо ми за течією чи проти, але важливо - на краще або гірше, і важливо, що рухаємося, і рухаємося по милості Божій.

20-е лютого 2014-го року стало якоюсь переломною датою цієї надії на краще для всього українського народу. Відчуваючи глибокі і тривалі приниження та відвертий гніт з боку пострадянської корупційної, кримінально-комуно-кегебістско-олігархічної химери, багатонаціональний український народ пробудився. Він встав перед тираном і не залишився у смертельної байдужості до майбутнього своїх дітей, до теперішнього своєї, даної Богом душі, до гідності та честі свого доброго імені.

На жаль «грабіжники граблять, і грабуючи, граблять грабіжно». Так написано у Святому Письмі. Ця дата з’явилася яскравим доказом тих слів і деспотична система вирішила умертвити цю надію.

Чи можна умертвити надію? «Надія лицеміра загине» - так написано у Святому Письмі. Але чи можна назвати лицеміром того, хто віддає найдорожче, що у нього є - життя, заради ближнього свого, заради кращого життя для ближнього свого? Таку людину називають героєм. Такі люди не вмирають, а їх життя продовжується на Небесах, поруч з Отцем Небесним.

11-го лютого 2015-го року, Указом Президента України № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» в країні встановлено особливий пам’ятний день - «День Героїв Небесної Сотні», який відзначається тепер щорічно 20-го лютого. Це зроблено, за даними проекту DilovaMova.com, «На підтримку ініціатив громадськості та з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України», - йдеться в документі.

Державний герб України

 

З найдавніших часів тризуб використовувався як своєрідний оберіг. Зображення тризуба археологи зустрічали у багатьох пам’ятках культури, датованих з першого століття нашої ери. Символ відомий серед народів Сходу і Середземномор’я з найдавніших часів, в українських землях з II ст. Існує близько трьох десятків теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдності світу і т.д.).

За часів Київської Русі тризуб був родовими знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.

За матеріалами енциклопедії: Посли київського князя Ігоря (912-945 рр.) при укладанні договорів з візантійцями мали свої печатки з тризубом. Київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого - тризуб.

Як державний символ - Державний герб України, тризуб був затверджений постановою Верховної Ради України №2137-XII від 19 лютого 1992 року.

Державний прапор України

В цей День Верховна Рада України офіційно затвердила синьо-жовтий стяг Державним прапором України. Постанова Верховної Ради України № 2067-ХХ1 від 28 січня 1992 року:

«Затвердити Державним прапором України національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої - синього кольору, нижньої - жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3»

Нагадаємо, що 23-го серпня 2004 року Президент України Леонід Кучма підписав Указ № 987/2004 «Про День Державного Прапора України». Цим Указом «на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України» встановлено в Україні нове свято — День Державного Прапора України, який щорічно відзначається 23 серпня.

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

 

Це страшне і нелюдське явище, яке відбувалося в період 1933-1945-х років і що отримало назву - Голокост, що призвело до умисного винищення практично однієї третини євреїв, а також незліченної кількості представників інших нацменшин, породжене ненавистю і фанатизмом, затятим расизмом і принизливими забобонами, які панували тоді в фашистської Німеччини - НЕ ПОВИННО ПОВТОРИТИСЯ!

В історії людства було безліч «темних» плям, але так відверто, широкомасштабно і цинічно, суспільство ще не падало ніколи. Маніпуляції громадською свідомістю, нездорові ідеї і злочинне замовчування, які супроводжували весь цей жах, не давали тоді повною мірою усвідомити справжній стан речей, і це сумно. Однак все світове співтовариство здригнулося, коли почали відкриватися факти і підтвердження подібних злодіянь, причому в справжніх «промислових» масштабах. Ми не повинні допустити, щоб подібне ще хоч коли-небудь повторилося!

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, який відзначається 27-го січня, прийнятий на офіційному рівні Генеральною Асамблеєю ООН 1-го листопада 2005-го року, резолюція A/RES/60/7 . Метою запровадження цієї сумно пам’ятної дати, за даними проекту DilovaMova.com, є активна просвітницька робота та сприяння у запобіганні можливих майбутніх актів геноциду, а так само зневаги до цінності людського життя.

Міжнародне співтовариство "беззастережно засуджує всі прояви релігійної нетерпимості, підбурювання, переслідування або насильства щодо окремих осіб або громад, зумовлені етнічним походженням або релігійними віруваннями, де б вони не мали місце", - йдеться в тексті резолюції. Справжні і майбутні покоління не повинні забувати уроків наших загальнолюдських і настільки трагічних катастроф, інакше може виникнути дуже високий ризик повторення подібних моментів у майбутньому.

У цей день, День скорботи і пам’яті, ми приєднуємося до загальної печалі і прагнемо співчувати всьому цьому болю та втраті, ім’я якої Голокост. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Але нехай живе надія, що подібного більше ніколи не повторитися! Будемо пам’ятати...

День Соборності України 2023

 

22 січня - особлива дата в історії України. У цей день ми відзначаємо два важливих свята - проголошення Української Народної Республіки та Акт Об'єднання українських земель. 105 років тому, 22 січня, українці проголосили незалежність своєї держави і створили Українську Народну Республіку, а рівно через рік відбувся Акт злуки УНР і ЗУНР.День Соборності України - це свято на честь проголошення першої Незалежності та Акту Злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).22 січня 1918 року незалежність була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради, а через рік, в 1919 році, в цей же день на Софійській площі у Києві відбулося офіційне об'єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки. Так вперше за багато століть історичні українські регіони об'єдналися в одну державу.